Sorry I’m Latte! Або як східноєвропейцю опанувати ділову англійську.
Прохання і інструкції
Висловлення прохання – виконати певну дію або надати певну інформацію – вимагають особливо делікатного підходу. Як ми вже згадували, західні культурні традиції достатньо чутливо відносяться до особистої свободи, тому будь-які зазіхання на неї мають загортатись в пом’якшувальну упаковку ввічливої ненав’язливості.
Ця упаковка може мати меншу або більшу м’якість, в залежності від двох показників. Першим з них є рівень авторизованого імперативу вашого прохання – що в перекладі на українську означає, а яке, власне, право ви маєте вказувати співрозмовнику, що йому робити:
- Наказ має найвищий рівень імперативу: ми маємо повне формальне право казати співрозмовнику, що він має робити. Приклад: доручення менеджера підлеглому.
- Інструкція має трохи нижчу обов’язковість: ми маємо право казати співрозмовнику, що робити, але вони вправі взяти чи не взяти це до уваги. Приклад: технічна допомога користувачу, діалог між двома програмістами в офісі.
- Послуга маємінімальний імператив: ми хочемо, щоб співрозмовник виконав щось, що зазвичай не входить в коло її обов’язків. Приклад: запит додаткової інформації про проблему, прохання сусідньому відділу поділитись статистикою з продажів.
Окрім рівня імперативу, прохання можуть різнитись за складністю дії, яку ми очікуємо від отримувача листа. Одна справа, коли ми просимо переслати нам один давнішній лист, і зовсім інша – скласти звіт з продажів за останній квартал.
Ці дві характеристики прохання – рівень імперативу і складність – разом визначають м’якість упаковки, яку ми використовуватимемо. Чим менше право ми маємо казати співрозмовнику що йому робити, і чим складніше наше прохання, тим м’якше має бути упаковка. І навпаки – чим сильніше наше право наказувати і чим простіше прохання, тим пряміше можна його висловлювати.
м’якість упаковки = складність проблеми / право наказувати
Втім, це зовсім не значить, що ми повинні перетворюватись на червоного директора: навіть якщо ми маємо об’єктивне право наказувати адресату, накази слід формулювати ввічливо і нейтрально. Забудьте про такі конструкції:
Я хочу бачити ваш звіт завтра вранці.
Забери в Малгоші дані по вересню і збери з них слайди для інвесторів.
Навіть в такій, найжорсткішій упаковці, ми обов’язково використовуємо Please і формулюємо наказ як прохання:
Please send me your report first thing in the morning tomorrow.
Please get September data from Malgosia and put the investor slides together.
Не ведіться на Please – для англійця подібний виклад є дуже різким і авторитарним. Навряд чи в когось виникне бажання його заперечувати або піддавати сумніву.
Втім, оскільки обидва питання мають під собою неабияку складність, начальник, що поважає своїх колег, зробить ці прохання м’якішими, використавши оборот з «чи не міг би ти…»:
Please could you send me your report first thing in the morning tomorrow?
Please could you get September data from Malgosia and put the investor slides together?
Форми з could you (please could you do this, could you possibly do that) є достатньо м’якими і чудово підходять для більшості прохань, з якими ми стикаємось в ході звичайних робочих процесів – спілкування з колегами і партнерами, надання підтримки власним користувачам, і звертання за підтримкою до інших. Якщо сумніваєтесь, застосовуйте їх – з ними складно прогадати.
Окрім командного Please do this та м’якого Could you please, є ще декілька корисних оборотів на інших рівнях спектра м’якості.
Максимальна м’якість упаковки – для прохань, де авторитету вимагати в вас недостатньо, а складність дії велика – досягається фразами на базі дієслова would. Існує декілька їх варіантів:
Would you mind checking out the performance of the tool on that other system?
It would be great if you could try uploading the file to the real system and check the speed difference.
I would suggest that you restart the service prior to trying the tool again.
We would really appreciate if you could come to our office tomorrow.
Прохання можна ще більше пом’якшити «умовними» доповненнями when you have time, if it is not a bother, if it is okay with you, та do you think, а також окремими реченнями, що пояснюють, наскільки важливе значення матиме для вас їх дія. Їх можна використовувати як з would, так і з could:
Could you possibly try the new build for us when you have time?
Could you possibly send us the respective connection logs from the client and server if it is not a bother?
Would you mind replacing the whole unit with a new one if it is okay with you?
Do you think you could possibly extract that corrupted file for us? It would help enormously.
Змістимось тепер в іншу сторону спектру м’якості – десь посередині між Could you please do та командним Please do. Він здебільшого стосується надання інструкцій. Тут нам на допомогу прийдуть непрямі прохання. Вони полягають в підміні прямої інструкції – Do this, звичайно ж, з please – на еквівалентну непряму: Make sure you do this, I suggest that you do this, It is considered best to do this:
Please make sure you call function B() and not A().
Please make sure you initialize Tmp before using it in this call.
I suggest that you try a newer compiler to build it.
Please double check that you use a compatible 3A charger.
It is considered best to use a screwdriver to perform that task.
Втім, для інструкцій, що вимагають від співрозмовника занадто складних дій, можна використати і більш м’які конструкції:
Could you possibly try using the compiler shipped with Visual Studio 2022 or later?
Можна комбінувати обидва підходи (непряме прохання і Please could you):
Please could you make sure that you run this tool with the administrative privileges.
Сектор інструкцій на шкалі м’якості є найбільш актуальним для українців, в першу чергу через розповсюдженість в нашій країні подібного формату прохань:
Вам потрібно викликати функцію B(), а не функцію A().
Ви повинні ініціалізувати цю змінну.
Використовуйте інший компілятор.
В більшості західних країн їх дослівний переклад звучатиме надто різко. В залежності від складності задачі і рівня імперативу, в англійському викладенні можна обрати would, could, або простішу непряму форму:
Please make sure you call function B() and not function A().
Could you please double check that you are initializing that variable N there?
It would be great if you use a different compiler with that program.
Табличка внизу демонструє різні рівні шкали м’якості і відповідні мовні конструкції:
| Жорстко (команди) | Please cut the grass tomorrow | Please install this app |
| М’якше (інструкції) | I suggest that you cut the grass tomorrow | Please make sure to install this app |
| Ще м’якше (прохання) | Please could you cut the grass tomorrow | Could you please install this app |
| Найм’якше (послуги) | Would you mind cutting the grass tomorrow if it is okay with you? | It would be great if you install this app |
Якщо треба викласти складне або багатокрокове прохання, яке неможливо вмістити в одне речення, достатньо застосувати «повний» рівень м’якості лише в першому реченні, а далі поетапно знижати градус, аж до «прямих» речень:
Could you please send me the detailed logs when you have time? Please follow the below steps to locate the files on your disk:
- Open File Explorer,
- Go to My DocumentsLogs
- Zip DetailedLogs.log and send it back to me.
Thanks in advance!
В кінець таких довгих прохань корисно додавати фрази як Thanks in advance, Many thanks, або Thank you for helping us with that. Це дозволяє збалансувати м’якість на початку і в кінці прохання.
Інколи треба попросити співрозмовника не робити чогось. Всі попередні правила діють і тут, але до них додається ще одне: по можливості, уникати використання негативної форми not, заміняючи do not do this на еквівалентний позитивний антонім do that:
Do not call function A() twice (грубо)
Please make sure you do not call function A() twice (непогано)
Please make sure you only call function A() once (ідеально)
Ще декілька прикладів:
Please make sure that you avoid creating this object in the class constructor.
It is best to avoid charging your device with an uncertified cable.
Installing apps from untrusted app stores is considered unsafe.
І насамкінець, останній трюк, вже трохи просунутого рівня. Інколи предмет питання чи прохання є настільки делікатним, що ставити його напряму незручно, навіть з пом’якшенням. Наприклад, співрозмовник очевидно «плаває» в предметі розмови, робить дитячі помилки або видає неадекватні тезиси. В таких випадках можна уникнути незручності, використавши пасивну форму:
Could you please check if variable X gets initialized before this call?
Зверніть увагу: не користувач «незграбно забуває ініціалізувати змінну», а «змінна не ініціалізується» (про користувача, який в цьому винен, ані згадки).
Пасивна форма адептами мови не вітається як бюрократична, суха, та позбавлена суб’єкту. Справа в тому, що в даному конкретному випадку нам якраз це і треба – ми хочемо позбавитись суб’єкту, який робить неприйнятні речі, на яких ми вимушені сфокусувати увагу. Це ідеальний інструмент, коли нам треба обличити співрозмовника в чомусь зовсім неетичному чи непрофесійному:
A silly question, but could it be that some of the source code on your system has not been updated from the repository?
Could it possibly be that X is being created with new() and disposed of with free()?
Ставтесь дуже уважно до способу, яким ви висловлюєте прохання, оскільки це чутлива сфера для багатьох носіїв західної культури. Обирайте правильну м’якість упаковки, що відповідатиме рівню імперативу і складності доручення. Використовуйте непрямі інструкції та заміняйте негативні доручення еквівалентними позитивними, і ваші прохання будуть задовольнятись з більшим ентузіазмом.