Sorry I’m Latte! Або як східноєвропейцю опанувати ділову англійську.
Пара слів для контексту
Бізнес-листування в західному світі – це дуже, дуже зарегульована1 сфера, з велетенським набором писаних та неписаних правил. І якщо про перші ще можна дізнатись з усіляких курсів і статей, то розуміння останніх, як правило, приходить з досвідом. На щастя, досвід в нас деякий є, тому спробуємо максимально розкрити обидві категорії.
1 Зарегульованість тут, звичайно, не законодавча, а етично-ритуальна.
Ритуали листування визначають формат передачі фактів та ідей, що створюються і обговорюються в процесі спільного виконання бізнес-задач: новин (приємних чи неприємних), питань, команд, прохань, побажань та рекомендацій. Деякі з цих ритуалів мають більше значення, ніж інші. Звичайно, невиконання ритуалів, як в окремих районах окремих міст, ризику фізичних ушкоджень за собою не несе, але два головних бізнес-активи – довіра і повага – можуть зазнати шкоди, виправити яку буде непросто.
Відмінність між західним і, умовно, східним підходом до листування колосальна. В Україні і інших країнах східної Європи типовим є використання здебільшого одного з трьох стилів: безособисто-бюрократичного («Прошу надіслати мені звіт за червень місяць» ), псевдо-ділового («Доброго часу доби! Дякую Вам за вашу пропозицію, я Вас почув») і ліберально-неформального («Як би нам таки продивитись цей звіт до понеділка?»)2.
2 Можу помилятись, що саме ці стилі в 2024-му є типовими, але фактом залишається те, що жоден зі стилів, які я бачив в Україні, не був схожим на стиль, прийнятий в західних країнах.
В англомовному же світі правила бізнес-листування стандартизовані. Вони випрацьовувались десятиріччями, і добре знайомі більшості дорослого населення. Починають їх вчити десь у 5-6 класі молодшої школи, і неодноразово полірують в старших класах. Шкільний екзамен з англійської обов’язково включає завдання з написання формального листа, як і більшість кваліфікаційних екзаменів для дорослих (O-level, IELTS, SELT).
(Це може виглядати як залякування, набивання ціни, чи бозна що ще, але пишу я все це просто для розуміння ролі листування в англомовному світі. В більшості дорослих людей еталонний вигляд охайно складеного листа відкладено на підкорці мозку. Так само, як середній українець може за секунду відрізнити, ну, скажімо, «порядного» таксиста від стрьомного бомбили, так і середній американець чи британець можуть моментально відрізнити охайно складений лист від підозрілого набору тексту.)
Так само, як ми хочемо побачити у під’їзду порядного таксиста, а ніяк не бомбилу, отримувачі наших листів хочуть бачити звичні, знайомі форми, і очікувано викладений зміст. І граматична коректність тут грає не найбільшу роль. Звичайно, приємно читати грамотний текст, з бездоганно підібраними словами, співочим ритмом і пунктуацією в усіх правильних місцях, але очікувати такого рівня використання мови більшість людей будуть хіба що від представників вершків суспільства – юристів, політиків, чи інших топів. Тому і фундамент, на якому ми будемо будувати наші навички листописання, буде в першу чергу стосуватись упаковки, і вже в другу – того, що ми в неї складатимемо (і не складатимемо). Як і в кращих традиціях маркетингу, в листуванні все починається з упаковки – що і недивно, бо метою що одного, що іншого є якісна і результативна передача інформації від однієї людини іншій.